Таїнство Вінчання у питаннях та відповідях
Як правильно приготуватися до вінчання?
Блаженніший Митрополит Володимир: Як і до кожного церковного таїнства, найкращою підготовкою до таїнства вінчання є піст та молитва.
За традицією молоді напередодні вінчання декілька днів постують, а потім відвідують храм щоб посповідатися та причаститися Святих Христових Тайн.
Радо бачити, що в деяких парафіях нашої Церкви відроджується благочестива традиція проведення катехизичних просвітницьких бесід для тих, хто бажає прийняти шлюб.Навіть коли таких спеціальних бесід не проводиться, все одно варто підійти до місцевого священика та вислухати його духовну настанову. До того ж молодим доречно було б звернутися і до скарбниці святоотецької писемності, яку зберігає Православна Церква. В церковній бібліотеці або книжковій лавці обов’язково знайдеться збірка висловлювань святих отців або брошюра, присвячена таїнству вінчання або християнському ставленню до подружнього життя.
В який день краще повінчатися? Чи існують дні, в які вінчання заборонені?
Блаженніший Митрополит Володимир: Дійсно, існують дні в які вінчання не звершуються. Тому, призначаючи дату весілля, треба піти до місцевого храму і порадитися зі священиком.
Згідно церковного уставу не вінчають перш за все у дні багатоденних постів - Великого, Петрового, Успенського і Різдвяного. Не вінчають також впродовж Святок з 7 до 20 січня; Сирної або Масляної седмиці - тижня перед початком Великого посту; впродовж Світлої (пасхальної) седмиці, у дні та напередодні Усікновіння глави Іоанна Предтечі 11 вересня та Воздвиження Хреста Господнього 27 вересня, а також напередодні дванадесятих, храмових та великих свят.
Існують і дні тижня, в які таїнство вінчання не звершується. Це вівторок і четвер, які передують пісним дням середі і п’ятниці, а також субота. Остання заборона церковного уставу пов’язана з тим, що зазвичай у недільний день всі віруючі повинні перебувати у церкві на Божественній літургії, до якої звечора треба духовно підготуватися, що неможливо під час весільного святкування.
Останнім часом у великих містах іноді звершують вінчання у суботу, але це виключення з правила, яке можливо лише за поважної причини і тільки з дозволу керуючого єпископа.
За яким принципом обирати храм для вінчання?
Блаженніший Митрополит Володимир: Господня благодать, якою звершуються церковні таїнства, може діяти у будь якому місці - і у величному кафедральному соборі, і в маленький сільській каплиці. Тому зовнішній вигляд храму має значення лише з точки зору бажаної урочистості події.
Але в наш час існують речі, на які не можна не звертати уваги, йдучи до вівтаря.
По-перше, якщо ви є парафіянами якогось храму, то і найголовніші таїнства бажано приймати у своєму парафіяльному храмі, не полишаючи його заради зовнішньої краси центральних соборів.
По-друге, зважаючи на багатоконфесійність нашого суспільства та існування розколів, вам треба знати, до якої Церкви ви належите, та приймати благодать таїнств в храмах тієї Церкви, в якій ви були хрещені.
Якщо молоде подружжя сповідує православну віру, то Православна Церква визнає дійсними та своїми лише ті таїнства, які звершуються незабороненим у священнослужінні священиком канонічної Православної Церкви, якою в Україні на сьогоднішній день є Українська Православна Церква.
А відсутність благодаті у діях, так званих священнослужителів, хотілося б порівняти з дією чорнобильської радіації. Її неможливо відчути, але вона смертельно небезпечна для життя людини. Так і відсутність благодаті не видно зовні, але це гибельно і для людської душі і для щасливої долі подружжя.
Чи можна вінчатися православним з католиками або протестантами? Чи благословляє Церква такі подружжя?
Блаженніший Митрополит Володимир: Церква ще вустами апостола Павла закликала своїх вірних брати шлюб "тільки у Господі", тобто поміж собою. Але не існує жорсткої заборони на шлюб з представниками інших релігійних організації, так як і взагалі з невіруючими. Згідно з церковними канонічними правилами, Православна Церква не освячує вінчанням шлюби між православними і нехристиянами. Водночас вона з повагою відноситься до цивільного шлюбу, навіть коли лише одна сторона належить до православної віри.
Що стосується церковного благословення на шлюб з католиками, членами Древніх Східних Церков (як то Вірменської Апостольської Церкви) та традиційними протестантами, які сповідують віру у Триєдиного Бога та визнають дійсність Таїнств Православної Церкви, то
наша Українська Православна Церква, виходячи з міркувань пастирського милосердя до людських немочей, вважає такі шлюби можливими з благословення керуючого архієрея за умови вінчання в Православній Церкві та виховання дітей у православній вірі. Такої практики сьогодні дотримується більшість Помісних Православних Церков у світі.
Ми з чоловіком прожили життя, але не були вінчані. Чи треба вінчатися після багатьох років спільного життя?
Блаженніший Митрополит Володимир: Наполягаючи на необхідності церковного вінчання, Церква з повагою ставиться до цивільного шлюбу. Але вважає його з духовної точки зору недовершеним. Церковний шлюб - це таїнство любові та єдності у Господі. Тому брати благословення на спільне життя не запізно ніколи.
Але для випадків, коли подружжя прожило разом вже багато років у Церкві існує спеціальний чин, який називається "Чин благословення подружжя, яке багато років прожили без церковного благословення". За своїм змістом цей чин рівний таїнству вінчання, але не містить прохань та благословень, які личать молодим на відміну від людей, які вже мають дітей або, навіть, онуків.
Якщо до віри навернувся лише один з членів сім’ї, не треба примушувати до вінчання іншого, бо тільки єдине у вірі подружжя може стати "домашньою Церквою". В такому випадку доречно пригадати слова апостола Павла: "Невіруючий чоловік освячується жінкою віруючою, і жінка невіруюча освячується чоловіком віруючим".
Сьогодні багато шлюбів розпадається, серед них є й вінчані. Як Церква розвінчує такі пари?
Блаженніший Митрополит Володимир: Церква вважає шлюб нерозривним таїнством любові між чоловіком і жінкою. "Те, що Бог з’єднав, того людина хай не розлучає", - говорить Святе Письмо.
Але трапляється, що шлюби розпадаються. І тоді Церква змушена констатувати факт відсутності шлюбу як таїнства любові.
Церква вважає можливим розірвати церковний шлюб тільки за певних умов. По-перше, це, згідно Святого Письма, подружня зрада одного з супругів. В такому випадку, тільки сторона, що вважається потерпілою, може вимагати розірвання уз шлюбу. Інші причини є індивідуальними і потребують ретельного вивчення.
Право вирішувати це питання надано єпископам Церкви, тому звертатися треба до місцевих єпархіальних управлінь в тій області, де звершувалося Таїнство шлюбу.
Але ще раз хочу нагадати, що Церква не тільки закликає тих, хто приймає церковний шлюб, до довічної вірності один одному, але й порівнює союз чоловіка і жінки до союзу Христа і Церкви у вічній любові і служінні один одному.